Генрі Лонгфелло. Пісня про Гайавату.

Генрі Лонгфелло. Пісня про Гайавату. Міфи північноамериканських індіанців та їх втілення в поемі. Елементи фольклору у творі

 1.прослухати вірш Р.Бернса” Моє серце в верховині…” (українською та мовою оригіналу), повторити напам’ять. https://www.youtube.com/watch?v=i15gMKjWD84&t=5s https://www.youtube.com/watch?v=62TwikPg1s4

2. презентація нової теми Г.Лонгфелло” Пісня про Гайявату”;

3. поняття теорії літератури: поема, жанр поеми, головна думка поеми; образ Гайявати.

 Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Генрі Лонгфелло, з історією створення поеми «Пісня про Гайавату», показати її зв'язок з міфами північноамериканських індіанців; звернути  на головні цінності північноамериканських племен, що відбиті в поемі, на позицію автора; формувати навички аналізу поетичного епічного твору; сприяти вихованню найкращих людських якостей: бажання жити в мирі, дружбі та злагоді.

 Ми залишаємо волелюбну та славетну Шотландію й переносимося до далекої Америки. На американському континенті тисячоліттями жили племена індіанців. У міфах північноамериканських індіанців часто зустрічається образ вождя, який навчив індіанців займатися мирною працею, допоміг розчистити ріки й ліси. Посланець богів, він допоміг припинити братовбивчі війни й розумно влаштувати життя племен. У різних племен ця людина божественного походження була відома під різними іменами. Найпоширенішим було ім’‎я Гайавата, що означає «учитель».

У середині XIX століття американський поет Генрі Лонгфелло досконально вивчив життя індіанців, їхні самобутні традиції, звичаї, їхню міфологію. Поступово в Лонгфелло зародилася ідея скласти поему, що розповіла б про народ - індіанців. Поема «Пісня про Гайавату» зробила ім’‎я її автора безсмертним.

Працюючи з текстом поеми Г. Лонгфелло «Пісня про Гайавату», маємо звернути увагу на авторську позицію щодо життя народів у світі, адже це і є провідний мотив поеми та ключ до розуміння образу Гайавати. Ми працюємо з перекладом поеми українського поета та перекладача Олександра Олеся.

За жанром — це епічна поема.

Поéма — великий твір (як правило, віршований), у якому зображені значні події та яскраві характери персонажів. У поемі органічно поєднуються елементи лірики (вираження внутрішніх переживань, мрій, прагнень) і епосу (зображення зовнішних подій, фактів).Поема складається з 22 частин і післямови.

Історія написання поеми сягає ще часів ранньої творчості Г.В.Лонгфелло. У цей час письменник з зацікавленістю вивчав історичні, етнографічні і фольклорні матеріали, захоплювався культурою індіанців. Він зустрічався з індіанськими громадськими діячами. Багато легенд, що згодом будуть використані у поемі, Лонгфелло почув від вождя одного індіанського племені. 

Для свого твору Лонгфелло використав записи відомого вченого- етнографа Скулкрафта, який багато років прожив серед оджибвеїв.

Жанр: епічна поема. 

Лонгфелло творчо переосмислив давні перекази, наситив новими образами, символами, опоетизував. І його поема — це поетичний переказ індіанських міфів, самостійний літературний твір, який слугує даниною пам’яті предків, написаний з метою збереження тієї «золотої нитки», що зв’язує різні покоління.

Головна думка поеми — заклик до єднання і припинення племінних чвар. 

Національні традиції та звичаї. Розфарбовування індіанців у яскраві фарби перед боєм; традицію викурювати люльку згоди на знак установлення миру. Опис індіанських звичаїв, традицій, одягу вносить у текст поеми неповторний національний колорит. 

Образ Великого Духа Гітчі-Маніту. За віруваннями індіанців, він створив усе живе на землі й послав до людей Гайавату, ім’я якого означає «пророк», «учитель». 

Мета Гітчі-Маніту — припинити сварки. Він не тільки виконує місію миротворця, а ще і вчить людей жити у мирі 

Епітети: могучий, милосердний; 

Гіперболи: проводить путь річці, одламав рукою камінь, від подиху гойдаються віти. 

Головні риси характеру Гітчі-Маніту: розум, мудрість, урівноваженість, гуманізм, сила, мужність. 

Прийом протиставлення (контрасту), або антитези: Сила — безсилля, згода — ворожнеча, мудрий творець — нерозумні діти. Антитеза дає можливість підкреслити спокій, розум Гітчі-Маніту і войовничість, агресивність індіанців. Вислів «люлька згоди», «викурити люльку згоди» — означає помиритися, укласти мир. Слугує визначенням миру, дружби, злагоди у стосунках між людьми. 

Образ Гайавати в індіанській міфології:

 У роботі над поемою Лонгфелло спирався на індіанські міфи про Гайавату. Він писав: «Гайавата — людина дивного походження. Він був посланим до індіанців, щоб розчистити їхні річки, ліси і риболовні місця, навчити народи займатися мирний ремеслом. У різних племен ця людина була відома під різними іменами: Тісвавоп, Свіаво, Тапавозо, Тачепауиадоп, Гайавата, що означає пророк, учитель. У цей старий переказ я вплів й інші цікаві індіанські легенди… 

Описувані події відбуваються в країні оджібвеїв, на південному березі Верхнього Озера, між Мальовничими Скелями і Великими Пісками». Гайавата як реальна особистість За твердженням учених, Гайавата — історична фігура. Він жив у XVI ст., був вождем племені онондагів і залишився в пам’яті нащадків завдяки тому, що піклувався про щастя, мир та процвітання індіанських народів. З його ім’ям пов’язують створення Ліги ірокезьких племен, основним завданням якої було встановлення миру на американському континенті. Ліга об’єднувала п’ять племен. Відомо також, що на раді звучав гімн, що починався словами: «Ми прийшли, щоб привітати Мир і подякувати йому». 

Головному героєві поеми — Гайяваті, сину Місяцевої дочки Венони і Західного вітру— властиві найпрекрасніші і найблагородніші риси. Він — уособлення кращих людських чеснот. 

Домашня робота( завдання на тиждень) :

1.прослухати вірш Р.Бернса” Моє серце в верховині…” (українською та мовою оригіналу), повторити напам’ять.

2. презентація нової теми Г.Лонгфелло” Пісня про Гайявату”;

3.вивчити поняття теорії літератури: поема, жанр поеми, головна думка поеми; образ Гайявати.

4.читаємо” Пісня про Гайявату” перша пісня” Люлька Злагоди”